Archive for the ‘Лірика рідною мовою’ Category

* * *
Як вас любити, якщо ви – тінь?
Якщо ваш погляд – у далечінь.
Ваш крок – у безвість,в примарні сни.
А я жива. Я – дитя весни!

Ви таїн прагнете, чорних дір,
Літати в небі , торкатись зір
І розливатись потоком слів,
А я – кохатися на землі.

Ви – про високе, мені ж подай
Обіймів, любощів через край!
У вас комети, зірки дощем
А в мене лава в крові пече!

Як вас любити, якщо ви – бог,
До вас торкнутись – як до зірок…

11.10.10

* * *
Я у тобі так глибоко на дні,
Під купою думок , подій і вражень.
Десь між інстинктів, імпульсів і снів.
Але я там. І так багато важу.

Ти звик, як до ранкової зорі,
Ти мною дихаєш, лікуєш рани.
І забуваєш,що я там, в тобі.
Але відчуєш, як мене не стане…
25.10.10

* * *
…Я так вже стомилась.
Занизила всі свої мрії,
Захрипла кричати «зумію»
І лізти угору.
Я так вже стомилась від бігу,
В душі сивини наче снігу,
Я хочу додому…

Я хочу до тебе.
Я хочу твій погляд ловити,
В тобі одному умістити
Земне і небесне.
Я більше не хочу гонитви,
Я гімни зміню на молитви
За нас і за весну…

Я так вже стомилась…
Сховай, пригорни, як дитину,
Я тихо схиляю коліна,
Нічого не треба…
Я каюсь в своєму хотінні
Піймати зорю. То все тіні.
Я хочу лиш щастя…
Я хочу до тебе…

6.04.2007

* * *
Я писала довгу казку про любов.
Головним у ній назначила тебе,
Лицар, князь і змій Горинич в сто голов,
Викрадач і визволитель із небес…

І заплуталась. І загубилась там.
Ким тебе зробила я? І ким ти є?
І не йму вже віри жестам і словам,
Бо не знаю, чи уява чи твоє?..

Я заплуталась… Навіщо опус цей?
Купа слів: благословень, стенань, образ…
Мрій нездійснених уявний мавзолей…
Довга казка. Ставлю крапку, все… абзац…

27.10.10

* * *
…Я не хотіла ,їх не хотіла:
Чужих обіймів,чужого тіла…
Розмови,що не сягали даху,
Волосся,що як твоє не пахло…

Я лиш хотіла діру закрити
І замість тебе когось любити.
Заплутать слід,обдурити долю,
Знайти,кому перелити болі…

Але не змусиш,себе не змусиш…
Вони проходили всі повз душу,
І від наруги душа тремтіла:
Не їх – тебе одного хотіла…

14.08.2010

* * *
Я не знаю всіх доріг…
Хто їх знає?
І, не знаючи, за ріг
Повертаю.

А за рогом навмання
До вершини.
То каміння, то стерня
На стежині.

І не знаєш, де мости
Через ями.
І чи досить лід товстий
Під ногами.

Чи на мить зупиниш хід
Чи назавжди.
Чи в могилу чи в політ
Рушиш завтра.

Я й не хочу знати, де
Буду зрання.
Проживаю кожен день,
Як останній…
14.11.10

***
Я не дам тобі здатися!
Упиватися болем невилитим!
Сто знайду!Ні, аж сто тисяч приводів
Жити і посміхатися!..

Подивись, що ти втратила!
Ночі, вічним чеканням загублені!..
Купу мрій, сліпотою голублених,
Що й на букву не справдились…

Подивися на обрії!
Там пейзаж був роками однаковий,
А тепер там зоря, ясно-макова!..
Будь новою! Будь гордою!
Гордою!..

5.01.11

* * *

Я завжди була водою,
Стихією,силою,
Спасінням,життям,бідою,
Пристанком, могилою…

Тримала на грудях небо
І в небі купалася…
І в кожен мій білий гребінь
Бездумність впліталася…

А ти був в мені камінчик,
Як сотні,як тисячі.
Крізь мене ловив промінчик
Прозорий ти місячний.

В коралах,немов в короні,
Ти просто лежав в мені,
У синій моїй долоні,
Коханій і лагідній.

Та стануть з морів пустелі
Століттями й зрадою.
Тепер ти-безмежна скеля,
З якої я падаю…
11.07.10

* * *
Я божевільна? Боса по камінню,
Я розпускаю коси на вітрах
І розкидаю руки, мов проміння,
І ген в зірках вишукую свій шлях.

Я ненормальна, там у небокраї
Мої дороги, їм кінця нема.
Шукаю мрію. Все життя шукаю.
А що шукаю? Не збагну сама…

Знайди мене, зігрій…Спини, благаю!..

8.10.2010

Час лікує нас у відчаю вогні.
І мордує у чеканні, в незнанні.
Час з’їдає щастя і блаженства хміль
І розтягує, мов гуму, сум і біль…
То залізний, то пластичний, то крихкий.
Милосердний і безжальний. І глухий.
Час творити, час кохати, час піти…
Час будує і розвалює мости.
Але завжди він іде без вороття.
І на все у нас лише одне життя…
29.10.10