Archive for the ‘2011’ Category

Где я ? Посреди жизни?

Или в конце моста?

Над головою виснет

Валун?  Или звезда?..

 

Кто я? Своя, чужая?

Бездомная душа?

Что позади, я знаю.

А впереди? Хоть шаг?

 

Я вижу всех, до кромки,

Паденья и разгон,

И вздох последний горький…

Лишь о себе – потемки…

Кто я? И для кого?..

5.01.2011

Я старалась. Я так старалась.

Проникала в твое сознание,

Пробивала тебя на жалость,

Разжигала твое желание…

 

Полшажочка…

Святая малость

До взлелеянного мгновения…

Только вот… Что-то не осталось

Вдохновения…

29.12.2011

Було так тісно. І так надійно.

І поруч подих, рука… Скрізь ти…

Не розминутися без обіймів,

Без поцілунку не обійти…

 

І та ж квартира…

Та наче грати…

Життя вмістилось у папірці…

Широке ліжко… Що й не здолати…

І ти на іншому геть кінці…

23.12.11

***
Вы, по сердцу меня хлеставшие,
Между мною и солнцем ставшие,
Прививавшие недоверие,
Воплощавшие лицемерие…

Вы, учившие меня гордости,
НЕнаивности, НЕпокорности,
Обличившие мои слабости,
Наплевавшие в мои кладези…

Вы, глазастые, но безликие,
Столь ничтожны и столь великие,
Доктора, от любви лечившие…
Уходящие… Отпустившие…

Вы же делали меня стервою,
Уходить вы учили первою,
Никогда никого не миловать…
Обезверивать… Обескрыливать…

Только вот ведь… Опять влюбилась…
Ничему
Я
Не научилась…

2.12.2011

***
Тебе хвилюють мої резони?
Мої проблеми ?
Мої закони?
Тобі так треба мої зізнання?
Чи я із помсти чи із бажання?
А я із тіста.
Чи може з глини.
Гуляє вітер усередині.
Я може світла.
А може чорна.
Я вся в собі чи уся назовні.
Така, як хочеш…
Така, як треба…
В долонях сонце.
В очах – півнеба…
А може крига.
І попелище…
Навіщо знати тобі, навіщо?..
Мої резони – безмежність ночі.
Я просто хочу тебе!
Я ХОЧУ!
13.11.11

***
… Мудро діяти.
Мудрість множити.
Вибирати шляхи находжені,
Оминаючи гострі виступи…
Довго важити…
Ясно мислити…

Мудро діяти…
Та трапляється,
Що за серце гачок чіпляється…
На останнім гарячім видисі
Мудрість сиплеться в ноги пристрасті…
11.10.11

***
Я не из тех, кто идет впереди ,
Флаг разметавши,
Кто преклонит, убедит , победит…
Я же из тех, кто приложит к груди
Зелье упавшим…

Я не умею править , рулить,
Горы ворочать…
Но неповерившим веру вселить,
В руки вложить путеводную нить,
Свет среди ночи…

Кто в кулаке держит праведный меч …
Я же – лишь жалость…
Я — для того, чтоб их души беречь,
Чтобы снимать с этих каменных плеч
Гнет и усталость…

Чье-то бессмертье, чей-то успех…
Сильных хватает…
Нет в моей жизни знамений и вех,
Я лишь из тех,
Из малюсеньких тех,
Кто может их всех спасает…

6.11.2011

***
Я хотіла торкнутись вічного,
У буденнім знайти пророче.
Та натомість терпкою нічкою
Закохалась в бездонні очі…

Буть хотіла твердою, владною,
Докладала в свій голос криги,
А гаряча сльозинка зрадила,
Розгорнула мене, як книгу…

Проникала в найвищі сутності,
Щоб зневажити поклик тіла,
Та скорилась його могутності
І хотіла. І знов хотіла.

І зневірювалась. І вірила.
Будувала і руйнувала.
Вишивала зірками й дірами,
У собі себе пізнавала…

І з надуманих тих реальностей
Я прийшла у просту реальність –
Що всесилля моє у слабкості,
А краса – то неідеальність…

І нехай через раз спотикаюся
І дурні мої мрії дивні –
Я живу. Я грішу і каюся.
Я людина! Я просто людина!
24.08.2011

***
…А було все маленьким жартом.
Моя втома з твоїм азартом…
І не треба було обітниць,
Ніжно-приторних нісенітниць.
Ні зітхань, ні стенань… Обійми,
Жар і пристрасть… Волосся… Вії…
Запах… Коротко, ніжно, ново…
Нерозсудно. І невимовно…
Недописаним білим віршем…
І нічого, нічого більше…

Все було лиш маленьким жартом.
Та не варто було, не варто…
Бо із жарту – маленьке зЕрно.
З нього – в небо колючі терни.
І коли ти на них попався,
Ти злякався…
1.10.2011